Нещодавно на веб-сайті медіацентру «Время» (м. Харків) було опубліковано інтерв’ю голови Північно-східного наукового центру НАН України та МОН України академіка Володимира Петровича Семиноженка, приводом до якого стало відзначення 100-річчя Національної академії наук України (27 листопада 2018 року), а головною темою – минуле, сучасне і майбутнє Академії.
Повертаючись до історії заснування Української академії наук (УАН) у 1918 році, В.П. Семиноженко зазначає: «Створення Академії наук – це такий масштабний проект, який не міг бути втілений у життя одномоментним рішенням у згаданий період. Ця ідея пройшла тривалий і важкий шлях становлення, до якого були причетні багато поколінь учених, і логічним завершенням якого стало її втілення в 1918 році. Але головною рушійною силою цього процесу, я впевнений, була повага до науки і розуміння того, що тільки інтелектуальна діяльність є основою розвитку держави. Цей підхід було задекларовано і в першій концепції створення Української академії наук: «Жодні міркування національного, політичного або релігійного характеру не можуть і не повинні обмежувати вільність та повність наукового досліду». І революція, хоч і принесла багато бід, проте не змінила такого підходу до наукової діяльності».
На думку вченого, Академія переживала декілька незвичайних періодів своєї творчої діяльності. Перший з них пов’язаний із кінцем 20-х років XX століття, коли відбулася справжня революція у пізнанні людиною законів природи, другий – кінець 40-х – початок 50-х років, коли поява ядерної зброї стала поштовхом до створення космічних й інших новітніх технологій, ще один – здобуття лідерства вітчизняних учених за низкою наукових напрямів у 70-х роках. У цьому контексті академік В.П. Семиноженко зазначає: «Зараз ми говоримо про це лідерство якось абстрактно, часто замовчуючи, але насправді вся сучасна промисловість, вся економіка працювала та й сьогодні працює головним чином на інерції тих досягнень, на створених тоді технологіях. Це ще раз доводить, що технології ніхто не дарує, ніхто не надає, і ніхто їх у нашу країну не інвестує ззовні. Всі країни акумулюють технології, щоб забезпечити власне лідерство і конкурентоспроможність».
Голова Північно-східного наукового центру НАН України та МОН України також висловлює переконання, що аграрна сировинна Україна не може бути життєздатною державою: «У тому стані, в якому вона перебуває зараз, Україна приречена тільки на деградацію. Чим закінчиться така деградація – це вже інше питання. Тому сьогодні головне – реформувати економіку таким чином, щоб наука й Академія наук були затребувані.
Адже окремої «проблеми Академії» або науки в цілому не існує, є проблема відсутності чітко сформульованої Стратегії розвитку країни.
Я бачу майбутнє України як наукової високотехнологічної держави. Це головна умова нашого успіху.
Що стосується реформування економіки, то тут все очевидно: слід надавати повний пріоритет розвитку нових напрямів високих технологій і пов’язаних із ними виробництв. При цьому повинні бути задіяні всі стимули: фінансові, податкові, бюджетні, які дозволяли б випереджальним чином розвивати науку. Повинна бути побудована інноваційна інфраструктура країни».
Деталі читайте у повній версії інтерв’ю за посиланням: http://timeua.info/post/obshestvo/derzost-tvorcheskoj-nauchnoj-mysli-13756.html