19 квітня 2016 року в Інституті всесвітньої історії (ІВІ) НАН України відбулася міжнародна наукова конференція «Стратегічне партнерство в зовнішній політиці США, ЄС та країн латиноамериканського регіону».
Захід було присвячено актуальним проблемам сучасних міжнародних відносин у європейському та євроатлантичному просторі. Основні питання порядку денного конференції стосувалися, зокрема, таких питань, як: формування та функціонування партнерських відносин і практичної взаємодії держав євроатлантичного співтовариства; багатостороннє співробітництво й узгодження інтересів суб’єктів у діяльності міжнародних організацій; роль і значення стратегічних партнерств у відносинах України з державами євроатлантичного й латиноамериканського регіонів; оцінка досвіду стратегічного партнерства у міжнародній практиці країн, що розвиваються.
В роботі конференції взяли участь науковці ІВІ НАН України, співробітники Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана й інших вітчизняних вищих навчальних закладів, а також фахівці українських наукових та експертно-аналітичних установ.
У своєму вітальному слові директор ІВІ НАН України доктор історичних наук, професор А.І. Кудряченко привернув увагу присутніх до нагальних проблем безпеки України в контексті її сучасного політичного становища. На його думку, найважливішу роль тут відіграють такі чинники, як успішність моделі розвитку країни, її становище у глобальній ієрархії (за показниками частки в світовому ВВП і доступу до сучасних технологій), наявність ефективних партнерських та союзницьких відносин із провідними державами світу. Європейські ж перспективи України, – підкреслив учений, – значною мірою залежать від позиції ФРН як провідної країни Європейського Союзу, адже вона має власні специфічні вподобання щодо політичних сценаріїв і облаштування безпекових зобов’язань країн – учасниць європейського інтеграційного проекту.
Учасники конференції у своїх наукових доповідях розглянули роль різнопланових партнерств у відносинах провідних держав світу (включно зі США, Великою Британією, ФРН, Францією, Японією), двосторонні й багатосторонні партнерства у міжнародних відносинах країн євроатлантичного співтовариства та країн, що розвиваються.
Оцінюючи стан і перспективи відносин України з провідними державами світу, доповідачі неодноразово відзначали складність розбудови міцних союзницьких відносин нашої держави із зовнішніми партнерами. За їхніми словами, це до певної міри зумовлено специфікою політичного світогляду сучасного покоління політичного керівництва США і країн – членів ЄС. Учасники заходу зазначали також, що нині Україна виступає для країн ЄС і НАТО фактичним донором безпеки, оскільки дає змогу країнам євроатлантичного співтовариства поступово переглядати їхні стратегічні цілі та доктрини і вживати конкретні кроки в цьому напрямі.
Під час конференції було також проаналізовано різні аспекти досвіду партнерських відносин України й інших держав світу.
У висновках і пропозиціях, висловлених доповідачами в контексті обговорення стану міжнародних відносин і зовнішньої безпеки України, основна увага приділялася необхідності розбудови власного концептуального підходу до розвитку стосунків із її основними партнерами. До пріоритетних партнерів нашої держави, відносини з якими розвиваються відносно успішно, сьогодні належать, на думку вчених, Польща, Литва й Туреччина, які мають багато спільного з Україною – в безпековому баченні ситуації у регіоні Східної Європи та Чорноморсько-Каспійського басейну.
Водночас попри надання значної політичної та економічної допомоги, сподівання вітчизняних політиків на стратегічне партнерство України зі США досі не дало очікуваних результатів. Його поліпшення залишається важливим обов’язком української дипломатії – в тому числі й з огляду на перебіг президентської виборчої кампанії у США.
Крім того, як констатували учасники конференції, постійна увага має приділятися розбудові відносин України з низкою інших важливих держав, що свого часу були проголошені стратегічними партнерами нашої країни, зокрема з Великою Британією, КНР, Азербайджаном, Казахстаном, Бразилією. З іншого боку, необхідно особливо ретельно напрацьовувати механізми та традиції взаємодії із країнами-лідерами першого рівня – передусім із ФРН і Японією, які мають значний вплив на формування і спрямування еволюції сучасних міжнародних відносин.
За інформацією ІВІ НАН України