Анотації та інше

У монографії в ширшому культурно-релігійному контексті розглядається унікальна пам’ятка богословської думки Київської митрополії — «Послання Мисаїла до папи Сикста IV» 1476 р. Цей важливий документ засвідчує особливий характер взаємин тогочасної духовної та світської еліти українсько-білоруських земель Великого князівства Литовського з Константинопольським патріархатом і Римським Апостольським престолом в останній чверті XV ст., а також вказує на поширення тут унійної ідеї та елементів другого південнослов’янського впливу, зокрема мистецтва «плетення словес». Свою увагу автор зосередив на критичному палеографічному, текстологічному й філологічному аналізі всіх відомих списків первісної редакції грамоти Мисаїла та пізніших компіляцій, що постали на її основі. Такий комплексний підхід уможливив реконструкцію архетипу грамоти — втраченого оригіналу листа.

This monography considers The Epistle of Misael to the Pope Sixtus IV within a broader cultural and religious context. The epistle of 1476 is a unique testimony to the theological thought of the Kyiv an Metropolitanate of that time. This important document bears witness to very specific relationships of the secular and clerical elite of the Ukrainian and Belorussian lands, which were part of the Grand Duchy of Lithuania, to the Patriarchate of Constantinople and the Holy See in the last quarter of the 15th century. It also points to the spread of the idea of the Church union and contains elements of the Second South Slavonic influence on this territory, being itself a great example of the art of the word-weaving. The author focuses on the critical paleographic, textological and philological analysis of all extant copies of the Epistle of Misael of the first redaction as well as its later compilations.

Such holistic approach allowed the reconstruction of the charter archetype, the text of its lost original.

У монографії в ширшому культурно-релігійному контексті розглядається унікальна пам’ятка богословської думки Київської митрополії — «Послання Мисаїла до папи Сикста IV» 1476 р. Цей важливий документ засвідчує особливий характер взаємин тогочасної духовної та світської еліти українсько-білоруських земель Великого князівства Литовського з Константинопольським патріархатом і Римським Апостольським престолом в останній чверті XV ст., а також вказує на поширення тут унійної ідеї та елементів другого південнослов’янського впливу, зокрема мистецтва «плетення словес». Свою увагу автор зосередив на критичному палеографічному, текстологічному й філологічному аналізі всіх відомих списків первісної редакції грамоти Мисаїла та пізніших компіляцій, що постали на її основі. Такий комплексний підхід уможливив реконструкцію архетипу грамоти — втраченого оригіналу листа.

This monography considers The Epistle of Misael to the Pope Sixtus IV within a broader cultural and religious context. The epistle of 1476 is a unique testimony to the theological thought of the Kyiv an Metropolitanate of that time. This important document bears witness to very specific relationships of the secular and clerical elite of the Ukrainian and Belorussian lands, which were part of the Grand Duchy of Lithuania, to the Patriarchate of Constantinople and the Holy See in the last quarter of the 15th century. It also points to the spread of the idea of the Church union and contains elements of the Second South Slavonic influence on this territory, being itself a great example of the art of the word-weaving. The author focuses on the critical paleographic, textological and philological analysis of all extant copies of the Epistle of Misael of the first redaction as well as its later compilations.

Such holistic approach allowed the reconstruction of the charter archetype, the text of its lost original.