українська
Анотація:Термін «еґо-проза» (інакше – «еґо-белетристика») так само, як і означуване ним поняття, не є традиційним для українського літературознавства. Проте в зарубіжних літературних студіях, зокрема присвячених письменству Японії, воно має системний вжиток, а саме явище інтровертивної та «я»-доцентрової прози привертає чималу увагу літераторів. У XX ст. жанр ватакуші-шьосецу сформував і визначав один із домінантних напрямів розвитку японської літератури, парадоксальним чином набувши в літературознавстві статусу найменш визначеного і водночас найбільш обговорюваного літературного факту. У роботі пропонується авторський погляд на еґо-белетристику як цілком самодостатній і виокремлений з-поміж розмаїття інших жанр сюжетної прози японської літератури XX ст. (у ширшому історико-літературному контексті різних епох – як літературне явище); окрему увагу приділено передумовам зародження еґо-прози, процесу її становлення та основним етапам розвитку від перших пам’яток художньої літератури і до сучасності. Разом із добре відомими українському читачеві авторами і текстами (як критичними, так і художніми) до роботи залучаються і майже не відомі; пропонуються нові підходи та бачення явищ і процесів літературного, духовного й культурного життя японського суспільства кінця XIX – першої половини XX ст.
Читацька аудиторія:Для науковців, викладачів, студентів, усіх, кому цікаві теоретичні проблеми автобіографічно-сповідальної прози, семіотики і наратології, а також історія японської літератури, суспільно-громадської думки і культури Японії
російська
Анотація:Термин «эго-проза» (иначе– «эго-беллетристика») так же, как и обозначаемое им понятие, не является традиционным для украинского литературоведения. Однако в зарубежных литературных студиях, в частности посвященных писательству Японии, оно имеет системноеупотребление, а само явление интровертивной и «я»-центростремительной прозы привлекает немалое внимание литераторов. В XX в. жанр ватакуши-шьосецу сформировал и определял одно из доминантных направлений развития японской литературы, парадоксальным образом приобретя в литературоведении статус наименее определенного и одновременно наиболее обсуждаемого литературного факта. В работе предлагается авторский взгляд на эго-беллетристику как вполне самодостаточный и выделенный среди разнообразия других жанр сюжетной прозы японской литературы XX в. (в широком историко-литературном контексте разных эпох - как литературное явление); особое внимание уделено предпосылкам зарождения эго-прозы, процесса ее становления и основным этапам развития от первых памяток художественной литературы и до современности. Вместе с хорошо известными украинскому читателю авторами и текстами (как критическими, так и художественными) к работе привлекаются и почти не известные; предлагаются новые подходы и видение явлений и процессов литературной, духовной и культурной жизни японского общества конца XIX – первой половины XX в.
Читацька аудиторія:Для научных работников, преподавателей, студентов, всех, кому интересны теоретические проблемы автобиографически-исповедальной прозы, семиотики и нарратологии, а также истории японской литературы, общественно-гражданской мысли и культуры Японии