На черговому засіданні Президії НАН України 6 липня 2005 року заслухано та обговорено доповідь академіка НАН України В.М.Шестопалова, присвячену науковим засадам розробки концепції ізоляції радіоактивних відходів (РАВ) у надрах. В обговоренні питання взяли участь академіки НАН України Б.Є.Патон, Е.В.Соботович, а також М.О.Штейнберг - заступник міністра палива та енергетики України, П.О.Корчагін - заступник генерального директора Українського підприємства „Радон”, В.В.Токоревський - директор Київського філіалу „Техноцентр”, С.К.Парашин - начальник адміністрації Зони відчуження Чорнобильської АЕС МНС України.

Президія НАН України констатувала, що наша країна стоїть на порозі 20-річчя від часу найбільшої в історії людства техногенної катастрофи аварії на ЧАЕС. Ця подія буде відзначатися на найвищому державному рівні, вже сформовано оргкомітет на чолі з першим віце-прем’єр-міністром України А.К.Кінахом, а також план відповідних заходів, що в них Академія братиме активну участь.

         Ще 1993 року у співпраці МНС і НАН України було розроблено Концепцію поводження з РАВ, на основі якої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.96 № 480  було прийнято Державну програму поводження з РАВ.      Для подальшої реалізації державної політики у сфері поводження з РАВ Кабінет Міністрів України у 2002 р. прийняв Комплексну програму поводження з РАВ.  Як і попередня,  ця програма мала незначне фінансування і була виконана тільки частково. Навіть після виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації проблема захоронення радіоактивних відходів істотно не просунулась у своїй реалізації.

         Концепція має стратегічне значення для України, оскільки в державі, крім ЧАЕС , є чотири діючих атомних станції, існує намір розвивати атомну енергетику надалі. Не можна забувати про те, що Україна входить до четвірки світових лідерів за кількістю відходів. Сьогодні проблема утилізації відходів АЕС є однією з найважливіших екологічних проблем в Україні, від вирішення якої залежить не тільки майбутнє ядерної енергетики, а й здоров’я  і саме життя людей.

         Зазначалось, що академік НАН України В.М.Шестопалов та інші  учасники дискусії досить повно висвітлили економічні, соціальні, екологічні та науково-технічні сторони створення „геологічного сховища”, показали  оптимальність вибору Чорнобильської зони відчуження для його будівництва та ґрунтовно довели раціональний шлях проведення такої грандіозної роботи. Основне зауваження – це скорочення термінів робіт при збереженні  необхідної якості і надійності сховища.

         Президія НАН України відзначила, що дане питання вирішується в Україні із запізненням , до того ж  значно  повільніше, ніж в інших країнах, які володіють ядерною енергетикою в значно менших масштабах, але прагнуть відповідати вимогам європейських стандартів (в їх числі - Угорщина, Чехія, Румунія, Болгарія,  Словенія, Литва). Але відсутність державної програми в Україні ще більше віддалятиме нас від реалізації цієї вельми актуальної проблеми.

Президія НАН України схвалила основні положення проекту концепції  державної цільової програми створення в країні геологічного сховища для ізоляції високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відходів,розробленої науковцями Академії спільно з фахівцями МНС України.

         Президія НАН України висловила прохання академіку НАН України В.М.Шестопалову забезпечити ефективну участь робочої групи від НАН України у підготовці Державної програми створення геологічного сховища для ізоляції радіоактивних відходів.

*      *      *

             Заслухана  доповідь заступника директора Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова НАН України доктора технічних наук В.В.Виноградова „Наукові засади розробки перспективних технологій опорно-анкерного кріплення гірничих виробок вугільних шахт України”.

Президія НАН України відзначила, що Академія  постійно приділяє велику увагу проблемам паливно-енергетичного комплексу України і, зокрема, вугільної промисловості, яка була й залишається важливою стратегічною галуззю держави.

         Наголошувалось, що доповідь присвячена одній із надзвичайно актуальних проблем функціонування вугільної промисловості України – проблемі безпеки праці шахтарів та підвищенню її ефективності. Лише протягом першого кварталу поточного року і тільки з причини обвалення порід та вугілля на наших шахтах загинули 4 особи. На думку фахівців, однією з основних причин травматизму на більшості підприємств вугільної промисловості України є недостатня забезпеченість очисних та підготовчих вибоїв кріпильними матеріалами.

         Традиційна технологія кріплення рамним (арковим) методом є анахронізмом і стримує розвиток галузі, не відповідає сучасному рівневі вимог. Заслуга Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова НАН України і його директора академіка НАН України А.Ф.Булата полягає у тому, що вони виступили ініціаторами впровадження в Україні прогресивної технології анкерного кріплення, яка є альтернативою арковому кріпленню й широко застосовується на шахтах Великої Британії, Німеччини, Російської Федерації. Інститут розробив теоретичні засади створення нових анкерних систем - технології опорно-анкерного кріплення. Впровадження зазначених розробок може дати економію прямих витрат, пов’язаних із кріпленням та охороною виробок вугільних шахт, яка обчислюється сумою понад 1 млрд. грн. на 100 км.

         Учасники засідання дійшли висновку про те, що Інституту геотехнічної механіки ім.М.С.Полякова НАН