|
Наталія Атамась окреслює проблематику: «Сукупність дикого життя на планеті в усіх формах та взаємодіях називається – «біорізноманіття». Важливість його охорони проголошена у багатьох конвенціях, директивах, міжнародних документах. На це спрямовані зусилля багатьох держав. Україна також серед них. Навіщо це все? Є види безумовно корисні для людини. Бджоли, джмелі і деякі інші комахи запилюють мільйони рослин, зокрема сільськогосподарських, забезпечуючи наші врожаї. На диких тварин і птахів ми полюємо, щоб їсти. Цінні промислові види риб ми розводимо й виловлюємо. Рослини ми культивуємо, використовуючи в кулінарії, промисловості, просто для краси. Урешті-решт, є види-символи: величні птахи та звірі з гербів та гімнів, що підтримують національну ідентичність, викликають гордість і патріотизм. А також є купа видів, на які нам просто приємно дивитися – великі хижаки, смішні мавпи, красиві олені чи пташки, що зачаровують оперенням та співом – усе це дарить нам зиск, радість, відпочинок. Але якщо хтось з них і вимре, нічого страшного не станеться? А є купа тварин, яких взагалі не шкода, вони некорисні, нецікаві, непомітні, а мільйони взагалі не описані. Чому ми маємо перейматися їхньою долею?».
Це питання є слушним, на думку автора статті, «Адже заходи з охорони біорізноманіття стають все дорожчими. За доволі приблизними підрахунками 2012 року людство витратило 76 млрд доларів США на охорону та збереження рідкісних наземних видів тварин. Порятунок морських мешканців обходиться ще дорожче. Навіщо такі трати? Чи не можемо ми залишити біорізноманіття у спокої, дозволивши подіям і великому шостому вимиранню йти, як воно йде?».
Наталія Атамась зауважує: «Мільйони років тому в процесі великих вимирань, які спровокували найрізноманітніші чинники, біорізноманіття часом втрачало до 95% свого складу. Чому б нам не захищати тільки ті види, які становлять для нас безумовний інтерес, і залишити інших власній долі? А ми не знаємо, які з видів становлять для нас безумовний інтерес. Тис коротколистий, який «простягається» вузенькою смугою вздовж західного узбережжя США, вважали абсолютно нікому не потрібною рослиною, а потім виявилось, що він містить у корі таксол – речовину, що наразі широко застосовується для лікування раку яєчників, легень тощо. Або трипалий лінивець. Зовнішній шар його шерсті має зеленуватий колір через зелені водорості, що мешкають у тріщинах шерстин і маскують лінивця у тропічному лісі. Але шерсть лінивця, – це не тільки домівка для водоростей, а й місце проживання ще 84 видів мікроскопічних грибів. Після культивування у штучному середовищі виявилось, що три види цих грибів ефективні в боротьбі проти клітин раку молочної залози людини. Вісім видів грибів мали високий рівень активності проти паразита Trypanosoma cruzi, який пов’язаний із хворобою Чагаса. Два види – проти збудника малярії Plasmodium falciparum. Ще один вид – проти метицилін-резистентного золотистого стафілокока, який щорічно вбиває тисячі людей. Некваплива, кумедна тварина виявилася цілою екосистемою, про мешканців і користь якої ми дізналися, бо тропічні ліси Південної Америки ще не винищені остаточно».
Вчена підкреслює: «Види – це не дискретні одиниці, запаковані у коробочки з написами латиною. Тисячі видів рослин, тварин, комах, мохів, лишайників, безхребетних, бактерій та паразитів з’єднані у складний механізм, про функціонування якого нам наразі відомо дуже мало. Плоди певних видів дерев поширюються та проростають тільки завдяки існуванню певних видів птахів чи, наприклад, мавп-павуків. Прибери з екосистеми цього птаха – постраждає дерево й не один вид. Зменшення кількості та поширення певних видів дерев спричинить катастрофу в існуванні сотень видів комах, безхребетних, червів, грибів та інших істот, що пов’язані з цим видом дерева. Можливо, нічого не станеться. А можливо, ліс, у якому мешкала пташка, росло дерево, у якому та під яким жили тисячі маленьких істот, стане нестійким перед зміною клімату, навалою шкідників, забрудненням повітря – тими викликами, яким кожного дня протистоять природні екосистеми. І тут знову постає проблема сприйняття. Коли ми кажемо людині: «Якщо ти будеш курити, то за 20-30 років заробиш рак легенів і помреш», це часто взагалі не спрацьовує, хоча ймовірність смерті висока, і справа безпосередньо стосується людини та її власного життя. Коли ти кажеш: «Якщо винищувати види, природні екосистеми стануть нестійкими і, можливо, колись зазнають повної деградації та вимирання» – людина просто знизує плечима. А між тим мангрові зарості та коралові рифи забезпечують надійний захист від цунамі на узбережжях, ліси та альпійські луки, як губка, вбирають у себе воду й утворюють захист від селів і затоплення у гірських районах, болота живлять річки та струмки, заплавні луки захищають береги від розмивання й руйнування, парки та зелені зони міст рятують психічне й фізичне здоров’я людей у містах. 75% продовольства у світі отримують з дюжини сільськогосподарських культур і п’яти видів тварин, що робить їх дуже вразливими до шкідників і хвороб. Однак у природних екосистемах досі існують десятки тисяч диких або слабо культивованих видів, які можуть забезпечити генетичний матеріал для біотехнології та створення сортів і порід, стійких до засухи, шкідників, змін клімату. Звісно, якщо виживуть. Бо п’ята частина дикої картоплі швидше за все зникне до 2050 року».
Пояснити необхідність охорони біорізноманіття людям, які не розуміють причинно-наслідкового зв’язку навіть між раком і курінням чи між п’яним водінням й автокатастрофою – завдання надскладне, оскільки переважна більшість людей не замислюється над довгостроковою перспективою: «Дехто з природоохоронців, які працювали у Карпатах над програмами збереження лісів, пам’ятають того дядьку-бізнесмена з великою лісопилкою. «Так, я прекрасно знаю, що вирубування лісів над водою пов’язане з повенями, – спокійно сказав він. – Але до того часу мої діти вже будуть жити не тут, а в Європі, на зароблені мною з лісопилки кошти». Купа народу у світі, на відміну від українського бізнесмена, не має вибору. Приблизно 40% світової економіки та 80% потреб людей у країнах, що розвиваються, забезпечуються природними ресурсами. І це тоді, коли темпи вимирання перевищують природні вже в 1000 разів».
Найбільш аргументовано виглядають в цій ситуації конкретні цифри: «У 1990-ті, з’явилася ідея порахувати, скільки коштує те, що ми сприймаємо як належне, але нездатні відтворити штучно за межами природних екосистем. Якщо уряди, держави, інвестори й міжурядові організації розуміють мову грошей, то спробуємо визначити, скільки ми економимо на існуванні чистого океану, природного лісу, немеліорованого болота. Усе, що ми отримуємо від неушкоджених екосистем та видів, які в них мешкають, назвали екосистемними послугами й піддали економічній оцінці та аналізу. Перші підрахунки у 1997 році еколога Роберта Констанци та його команди показали, що вся біосфера надає послуг на суму близько 33 трлн доларів на рік, тоді як світова економіка того часу відтворювала продукції та послуг на 18 трлн. Під час спроби обчислення, скільки ми виграємо від зусиль щодо збереження біорізноманіття, з’ясували, що вигоди переважають витрати у 100 разів. Тобто глобально людству інвестувати в охорону біорізноманіття вигідно. А неконтрольована втрата видів до 2050 року призведе до втрат 18 % світового виробництва. Деякі екосистемні послуги та зиски є наочними і зрозумілими для політиків – чиста вода, повітря, первинна продукція, екотуризм. Уряд Коста-Ріки порахував, що природні ліси на її території зберігають водні ресурси, завдяки яким виробляється електроенергія на суму 109 млн доларів на рік. Тобто саме в стільки буде обходитись імпорт викопного палива для вироблення еквівалентної кількості енергії. За останні 20 років Нью-Йорк витратив 2 млрд на охорону територій із природним водогоном, що забезпечує місто чистою водою. 90% води при цьому не потребує фільтрації. Це вилилося в економію у 8 млрд на відміну від альтернативної побудови водоочисних станцій. Залежність інших секторів економіки (хімічна промисловість, виготовлення пластику, харчів, фармацевтичних та косметичних виробів) від біорізноманіття складніша. Так, наприклад, за даними 2006 року продукти, які отримали за допомогою генетичних ресурсів біорізноманіття, відповідають за 25-50% обороту фармацевтичної продукції, а саме 640 млрд доларів; біотехнології – мікроорганізми, ензими тощо – 70 млрд; посівний матеріал – 30 млрд.
Існують глобальні дослідження позитивного впливу біорізноманіття на психічне й фізичне здоров’я людей та обрахунки того, скільки держави економлять при цьому на медичному забезпеченні громадян. Глобальна ініціатива «Економіка екосистем та біорізноманіття» (TEEB Ecological and Economic Foundations) оцінила глобальні інвестиції у природні ресурси до 2050 року від 2 до 6 трлн доларів. У той самий час тільки харчова промисловість, комерційне лісове господарство й екотуризм втрачають 338 млрд на рік із нинішніми темпами вимирання біорізноманіття. Багато політиків, громадських активістів і вчених критикують економічний підхід до охорони природи. Вони вважають, і не безпідставно, що складними та апріорі неповними економічними оцінками легко політично маніпулювати, захищаючи ті чи інші рішення не на користь природи. Дехто вважає хибним сам підхід через те, що природні ландшафти, види та генетичне різноманіття є невідтворюваними, тому не мають ціни. Адже ми досі не вміємо створити й підтримати хоч скільки-небудь довго ізольовану штучну екосистему, не можемо повернути до життя абсолютно вимерлий вид чи створити його відповідний аналог».
Питання охорони навколишнього середовища, звісно, питання не стільки грошей, скільки виживання людства як такого: «Вимирання видів і зміна клімату – це передовсім наші проблеми. Ці фактори змінюють ландшафти, екосистеми, середовище існування, і у «дивному новому світі» непереливки буде саме людині. Це ми не вміємо жити без комах-запилювачів, сталого сільського господарства та берегової лінії, що не змінюється від затоплення на 1-2 метри. Зберігати біорізноманіття ми маємо заради самих себе, якщо не заради цікавої і величної вимираючої гірської горили. Якщо у цьому допоможе економічний підхід – прекрасно. Але пам’ятаєте аналогію про курця й рак? Мільйони видів вимруть. Природа зміниться і виживе. Щодо нас – не впевнена».
Докладніша інформація – за посиланням:
https://kunsht.com.ua/vryatuvaty-linyvtsa/
За інформацією науково-популярного журналу «Куншт»