Статтю присвячено «ренесансному» проекту «феодальної імперії» Великого князівства Литовського, Речі Посполитій як одному з партикулярних універсалістських проектів, співставленню шляхетської й козацької революцій, типологічній схожості процесів революції та контрреволюції, класичній (модерній) українській національній історіографії.
Булава XVI століття з гербами Корони Польської та Великого князівства Литовського |
Автор влучно окреслює актуальність розгляду цієї проблематики за сучасних соціально-політичних умов і криз: «З доби Київської Русі уперше майже всі українські землі опинилися в одній державі: зустріч-синергія Русі з Руссю — українсько-польської з українсько-литовською; прощання Русі з Руссю — пришвидшення українсько-білоруського розмежування і конфліктна конкуренція з Росією-Московією; загибель Русі молдовської і народження-відродження Русі-України козацької. То не лише геополітика. Це ментальні злами «в головах». Не дивно, що навіть сучасні апеляції до історичної соборності так охоче поринають у річпосполитський досвід, а його відсутність-недостатність є певною проблемою для інтеграції громадян і локальних громад-спільнот модерних українців».
Дмитро Вирський наголошує на спільному модернізаційному і структуруючому потенціалі всієї тріади революцій – шляхетської, козацької та царської, підкреслюючи, що осмислення даної проблематики є сенсотвірним для розуміння українського (і не лише українського) Раннього Модерну в цілому.
Докладніше – за посиланням: https://dt.ua/HISTORY/triada-rannomodernih-revolyuciy-shlyahetska-kozacka-carska-304326_.html