Знання про мозок популяризували в ефірі програми «Азбука реальності. Винаходи» радіостанції «Промінь» учені-фізіологи – завідувач лабораторії сенсорної сигналізації відділу загальної фізіології нервової системи Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України доктор біологічних наук, професор Нана Войтенко та молодший науковий співробітник відділу загальної та молекулярної патофізіології цієї ж установи Сергій Гончаров.
13-18 березня 2017 року в Києві відбулася низка заходів у межах відзначення Всесвітнього тижня мозку в Україні, розрахованих як на фахівців – біологів та медиків (передусім студентів та інтернів), так і на найширшу аудиторію відвідувачів. За словами Н. Войтенко, цього року ініціатива користувалася великим успіхом, а кількість людей, які прагнули більше дізнатися про особливості функціонування, патології мозку та шляхи поліпшення його роботи, перевершила сподівання організаторів: тільки на науково-популярних лекцій, що пройшли в останній день Тижня в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, слухачів було вдвічі більше, ніж змогла вмістити найкраща аудиторія установи. Вчена наголосила, що всі ці заходи, з одного боку, мали на меті поширити наукове знання з конкретного напряму досліджень, а з іншого – були покликані продемонструвати громадськості результати роботи вчених, які, фактично, звітували в такий спосіб про те, чим займаються на гроші платників податків.
С. Гончаров зауважив, що цьогорічний Всесвітній тиждень мозку в Україні мав значний резонанс (у тому числі в медіа та соціальних мережах, де отримав чимало схвальних відгуків), завдяки чому привернув увагу рекордної (порівняно з попередніми роками) кількості відвідувачів. Це також свідчить про те, що Україна активно долучається до загальносвітового тренду, згідно з яким популяризувати науку – модно, а самі науково-популяризаційні події мають великий попит у суспільстві. Крім того, як зазначив С. Гончаров, Тиждень мозку став чудовою нагодою налагодити та зміцнити горизонтальні зв’язки між самими дослідниками – передусім у рамках заходів, розрахованих на аудиторію з фаховою підготовкою.
Шкільна освіта не пропонує для засвоєння бодай базового обсягу корисної інформації про мозок, про те, як його можна й потрібно розвивати, у який спосіб продовжити його працездатність до глибокої старості і як уникнути порушень у функціонуванні нервової системи, – вважає Н. Войтенко. На її думку, вкрай важливо говорити з учнями про елементарні речі, від яких залежить здоров’я людини. Наприклад, про те, чому так важливо давати мозкові змогу відпочивати і спати щонайменше 7-8 годин на добу. Справа в тому, що в усьому організмі є окрема система, котра відповідає за його очищення від продуктів метаболізму, – лімфатична система, якої, однак, немає в головному мозку. Проте, пояснила Н. Войтенко, цей надважливий орган має власну систему з аналогічною функцією, що може бути реалізована тільки під час повноцінного нічного сну. Хронічне недосипання, отже, спричинює втрату працездатності та різноманітні розлади в роботі мозку, а відсутність сну впродовж кількох діб поспіль навіть стає летальною.
Вчена переконана: будь-якій дитині слід змалечку розповідати про те, що інтелектуальні здібності можна і потрібно розвивати, а найефективніше це робити саме в наймолодшому віці. Всі люди народжуються з приблизно однаковою кількістю нервових клітин – нейронів, проте впродовж життя кожен формує власну кількість зв’язків між нейронами – синапсів, від якої і залежить рівень інтелекту (спадковість відіграє певну роль у цьому, але роботу над собою фахівці вважають вирішальним чинником формування особистості). Найактивніше ці процеси відбуваються до 20-ти років. Таким чином, люди, котрі згодом зажили слави обдарованих, талановитих або геніальних, від початку майже не відрізнялися від решти людей – принаймні на фізіологічному рівні. Їхня відмінність – у вмінні й бажанні всебічно розвиватися, створюючи дедалі більшу кількість синапсів. Як розповіла Н. Войтенко, деякі дослідники схилялися до думки, що мозок одного з найвидатніших фізиків – нобелівського лауреата Альберта Ейнштейна містив дещо більше гліальних клітин. Однак вказану гіпотезу досі не доведено. В дитинстві майбутній науковець був досить посереднім учнем – його навіть намагалися відрахувати зі школи. Батьки ж відмовилися забирати сина з навчання і придбали йому скрипку. Н. Войтенко припускає, що саме заняття музикою – як кардинальна зміна виду діяльності – допомогли А. Ейнштейнові активізувати відділи мозку, від нормального функціонування яких залежать формування комунікативних навичок і здатність до ефективної соціалізації людини. Причому активізація кожного відділу мозку має відбуватися своєчасно, інакше функція, виконання якої він забезпечує, може бути втраченою назавжди. Яскравий приклад – так звані «діти-мауглі»: якщо до 10-річного віку вони не чутимуть людського мовлення, то пізніше ніколи вже не навчаться говорити.
Інтелектуальна діяльність, стверджує Н. Войтенко, є надзвичайно енергетично витратною для людського організму, оскільки змушує мозок, грубо кажучи, відчутно напружуватися та споживати енергію. Попри це слід регулярно тренувати мозок, аби запобігти раннім проявам старечої деменції та поступовій втраті пам’яті. Серед способів підтримання власного рівня інтелекту і належної роботи мозку – вивчення іноземних мов, заучування поетичних творів, розв’язання кросвордів, ребусів, головоломок, математичних задач, фізична активність і заняття спортом та, в цілому, здоровий спосіб життя (правильне харчування й відсутність шкідливих звичок). Цікаво, що кориснішим для розвитку мозку є не перегляд кінострічок, а читання книг, яке залишає більше простору для уяви.
Гостя передачі розповіла також про те, що разом зі своїми колегами досліджує механізми виникнення і блокування болю на молекулярному та клітинному рівнях. Вчені сподіваються, що результати їхньої роботи згодом будуть використані при створенні анальгетичних (знеболювальних) препаратів таргетної (тобто вибіркової, або ж точкової) дії, які, по-перше, не даватимуть побічних ефектів на зразок сонливості, запаморочення, нудоти, блювоти, проносу тощо, а по-друге, не спричинятимуть звикання і загалом не шкодитимуть якості життя та працездатності пацієнта.
Відповідаючи на запитання ведучої, гостя радіостудії наголосила, що українська наука працює у вкрай важких умовах, що практично унеможливлюють її конкурентоспроможність у світі. Йдеться в тому числі про відсутність вартісного сучасного обладнання, реактивів та інших предметів першої дослідницької необхідності. «Щоб виграти перегони, треба мати хороший автомобіль. А якщо серед «мерседесів» ми їдемо на самокаті, то не маємо жодного шансу», – підсумувала Н. Войтенко.
На завершення вчена підкреслила, що людський мозок – це наразі найскладніше влаштований об’єкт із усього, що існує у Всесвіті та про що нам відомо. І для його остаточного пізнання – якщо воно є принципово можливим (щодо чого науковці мають певні сумніви) – знадобиться ще чимало часу та зусиль.
Повний аудіозапис радіопередачі можна прослухати за посиланням:
http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=1588881