Інформація
про умови проведення конкурсу проектів цільової програми наукових досліджень НАН України «Соціокультурний простір України у формуванні національної стратегії: територіальні ідентичності, ідентифікаційні символи, ментальні практики» в 2020 році
Розпорядженням Президії НАН України від 31.01.2020 № 80оголошено конкурс проектів цільової програми наукових досліджень НАН України «Соціокультурний простір України у формуванні національної стратегії: територіальні ідентичності, ідентифікаційні символи, ментальні практики» для їх виконання у 2020 році.
Конкурс проводиться відповідно до Положення про порядок конкурсного відбору та звітності за науковими проектами установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН (далі – Положення), затвердженого постановою Президії НАН України від 30.01.2019 № 28:
http://www.nas.gov.ua/legaltexts/Pages/regulation.aspx?ffn1= ActID&fft1=Eq&ffv1=P-190130-28 Відповідно до концепції цільової програми (додається), затвердженої розпорядженням Президії НАН України від 27.02.2019 № 129, метою програми є комплексний аналіз етапів і особливостей процесу формування цілісного соціокультурного простору України як стратегічного завдання національної безпеки держави та суспільної консолідації нації.
Основні проблемно-тематичні розділи програми:
- Дослідження кордонів та прикордоння в системі сучасного соціогуманітарного знання (проблеми кордону як архетипу соціокультурного простору, чинника порубіжжя в історичній долі України, "роздвоєння" культурної пам'яті на стиках цивілізацій, державних та етнічних кордонах);
- Еволюція просторової організації України (проблеми адміністративно-територіального устрою, особливостей розселення, формування демографічної структури, напрямів й характеру колонізаційних потоків, владних відносин, геополітичних стратегій метрополій та сусідів);
- Особливості соціокультурної ідентифікації в умовах трансформаційної динаміки та геополітичних криз (проблеми ідентичності та ментальності, регіональної асиметрії та ціннісних розмежувань, транскордонних суперечностей, міжетнічних, етнопсихологічних, конфесійних та інших відносин в пограничних ареалах);
- Пограничний соціум як соціокультурний феномен (проблеми вимушених переселенців, міграцій, культурної пам'яті та місцевої ідентичності, регіональної самосвідомості та субкультури);
- Соціокультурний простір України в контексті стратегії національної безпеки (проблеми захисту суверенітету та територіальній цілісності, зовнішньополітичних викликів і непорушності кордонів, безпекових параметрів кордонної стратегії).
Прийом та реєстрація конкурсних заявок здійснюється Науковою радою цільової програми.
Заявник подає (із супровідним листом за підписом керівника установи) такий пакет документів у двох примірниках та електронній формі українською мовою:
1. Запит на фінансування проекту за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування тематики та контролю за виконанням наукових досліджень в Національній академії наук України, затвердженого постановою Президії НАН України від 19.12.2018 № 339.
Формування та друк запиту має здійснюватися засобами Розподіленої інформаційної технології підтримки науково-організаційної діяльності (РІТ НОД) НАН України.
2. Витяг з протоколу засідання вченої ради установи НАН України зі схваленням проекту.
3. Листи (лист) від вищих органів державної влади України, міністерств, відомств, державних установ і організацій з підтвердженням зацікавленості у виконанні відповідного проекту.
Документи на участь у конкурсі приймаються до 11 березня 2020 р. (включно) за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 54, Відділення історії, філософії та права НАН України, кімн. 446 (тел. для довідок: (044) 239-65-82, 235-77-76).
Учасник конкурсу має право відкликати поданий запит у межах вищезазначеного терміну.
Після завершення терміну подання запитів Наукова рада цільової програми здійснює попередній розгляд запитів і доданих до них документів та визначає перелік проектів, допущених та недопущених до участі у конкурсі.
До участі у конкурсі не допускаються проекти, документи по яких подані на конкурс після завершення терміну їх подання, оформлені не за встановленими вимогами, не відповідають умовам конкурсу, містять недостовірні відомості.
До участі в конкурсному відборі не допускаються також проекти установ, які:
– перебувають на стадії ліквідації, реорганізації;
– мають прострочену більш як шість місяців заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
– дублюють роботи з поточної бюджетної тематики, а також підтримані за іншими конкурсами.
У місячний строк після завершення терміну подання документів Наукова рада цільової програми забезпечує проведення наукової експертизи запитів, допущених до участі в конкурсі, здійснює підготовку пропозицій щодо конкурсного відбору проектів та їх погодження із Секцією суспільних і гуманітарних наук НАН України.
Розгляд запитів здійснюється з урахуванням таких основних критеріїв:
- відповідність мети і завдань проекту концепції цільової програми;
- актуальність проекту для вирішення проблем економіки, суспільства, національної безпеки;
- обґрунтованість новизни проекту, його переваг порівняно з існуючими аналогами;
- повнота опису наукової продукції, яка буде створена, очікуваних результатів виконання проекту;
- перспективи впровадження (використання) результатів виконання проекту.
Перелік відібраних за конкурсом проектів подається на затвердження Президії НАН України в межах коштів, передбачених постановою Президії НАН України від 18.12.2019 № 339 «Про затвердження розподілу бюджетного фінансування НАН України на 2020 рік» за КПКВК 6541030 (1372,0 тис. грн).
Інформація про результати проведення конкурсу буде оприлюднена на веб-сайті НАН України впродовж 10 днів після затвердження Президією НАН України переліку відібраних за конкурсом проектів.
Наукова рада цільової програми
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Президії НАН України
від 27.02.2019 № 129
КОНЦЕПЦІЯ
цільової програми наукових досліджень НАН України
«Соціокультурний простір України у формуванні національної стратегії: територіальні ідентичності, ідентифікаційні символи, ментальні практики»
Програма відповідає пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, затвердженим Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», актуальним та перспективним напрямам наукових досліджень, визначеним постановою Президії НАН України від 10.07.2015 № 181 «Про реалізацію основних завдань НАН України в наступному періоді, визначених Загальними зборами НАН України 15 квітня 2015 р.».
Проблеми, на розв`язання яких спрямована програма, необхідність її виконання
Потреба в осмисленні й науковому узагальненні досвіду територіальної організації в Україні, виявленні певних закономірностей у розвитку процесів просторових трансформацій і деформацій, територіальних і регіональних ідентичностей сьогодні надзвичайно велика. Головна причина актуальності регіональних проблем для України полягає в об'єктивній поліфонічності національного буття. Відсутність спільних для всіх регіонів політичних, ідеологічних і культурних цінностей, здатних консолідувати населення країни як єдину громадянську (політичну) націю, вимагає від владних структур чіткої стратегії, спрямованої на подолання регіональної біполярності.
Сучасні процеси формування політичної нації та національно-державної ідентичності в Україні виявилися неймовірно ускладненими асиметрією у розвитку регіонів і неспівмірністю ціннісних, у тому числі зовнішньополітичних орієнтацій. Наслідком стали, окрім загострення соціальної відчуженості, втрата територіальної цілісності через анексію Криму і збройний конфлікт на Сході країни на ґрунті інспірованого із-зовні сепаратизму. Однак, попри ці виклики й загрози, проблеми кордонів і погранич займають непропорційно мало уваги у вітчизняних наукових дискурсах. І якщо реалії практичної кордонної політики (демаркації, облаштування кордонів, митниць і т.п.) ще потрапляють час від часу у поле зору науковців, то теоретичні аспекти рубіжності практично не розробляються.
Підвищений інтерес до специфіки просторової організації стимулюється й новим баченням сутності регіоналізації та особливостей територіальних ідентичностей. Історію будь-якої держави неможливо відтворити без врахування територіальних поділів і переділів, які були інструментом завоювань і підкорень, важелем економічних і культурних впливів. Так само і оптимальну регіональну політику неможливо вибудувати без врахування сукупної дії тих доцентрових і відцентрових процесів, які в кінцевому рахунку визначають обриси території і систему територіальної організації.
Зростання питомої ваги територіальних чинників у житті суспільства відбувається під безпосереднім впливом сучасних глобалізаційних процесів. Простір розвивається за своїми законами, і процеси притягання і відштовхування у ньому рідко є урівноваженими. Жодна держава не може ігнорувати пряму залежність людини і соціуму від дії просторових чинників, але успішність її внутрішньої політики прямо залежить від врахування територіального імперативу. Проголошений в Україні після здобуття незалежності курс на створення демократичної правової держави і ринкової соціально орієнтованої економіки зумовив потребу у докорінній трансформації управлінських важелів, у тому числі й механізмів територіальної організації. Підтримання балансу місцевих та загальнодержавних інтересів – головна умова успішності децентралізації державного управління, яка почала активно впроваджуватися в суспільно-політичне життя регіонів України.
Продуктивне подолання імперської і радянської спадщини територіальної організації немислиме без предметного, неупередженого дослідження соціокультурного контексту життя територіальних спільнот, які стали об'єктами завоювань і політичних експериментів держав-метрополій. Те, що територія сучасної України склалася з частин, які впродовж віків існували в різних державних організмах, наклало виразний відбиток не лише на її регіональну структуру, але й на регіональну ідентичність. Розвиваючись у складі різних держав, український етнос не тільки зазнав значних асиміляційних впливів – російських, польських, австрійських, угорських та інших, але й був змушений пристосовуватися до нав'язаних йому форм територіального устрою. Сучасні українські регіони відрізняються один від одного не лише господарською та соціальною структурою, але й суспільними настроями; у них відмінні зовнішні орієнтації, специфічні етноконфесійні проблеми.
Нові акценти в систему територіальних зв’язків вносить транскордонне співробітництво, активним учасником якого є Україна. Юридично оформлені єврорегіони, створені у прикордонних ареалах України, виходять за рамки усталених в країні адміністративно-територіальних одиниць. Ефективність транскордонного співробітництва залежить від того, якою мірою в процесі створення єврорегіонів враховуються історичні традиції, ментальність населення прикордонних регіонів, суспільні настрої тощо. Мінімізація ймовірних ризиків, зумовлених не в останню чергу тривалим розвитком відповідних соціумів у складі різних державних організацій, перебуває у прямій залежності від ступеня наукового дослідження територіального чинника у формуванні національної стратегії та специфіки ціннісних орієнтацій й поведінкових стереотипів в регіонах України.
Враховуючи складне переплетення в українській історії зовнішніх впливів і внутрішніх протиріч, що зумовили процес постійного зміщення внутрішніх кордонів (між мовними та етнічними групами, державами, релігіями, політичними та культурними системами), а також складності, що виникають у процесі сучасної транскордонної взаємодії, можна розглядати проблеми території, простору, кордонів і прикордоння як одні з важливих складників концепції національної безпеки та національної стратегії. Адже загрози сепаратизму зазвичай виникають у пограничних ареалах, бо територія на пограниччях – цінність особлива, але значною мірою контроверсійна у свідомісному вимірі. Багатовікове спільне проживання поруч або на одній території різних етносів, представників різних конфесій, носіїв різної ментальності часто має не об’єднуючий, а радше конфронтаційний потенціал. Не доводиться вже говорити про те, що простеження регіональної специфіки порубіжних територій уявляється надзвичайно потрібним та своєчасним завданням з точки зору політичної практики. Без її наукового осмислення неможливо виробити оптимальні стосунки центру та периферії, налагодити регіональну взаємодію різних територіальних структур, виробити дієві моделі регіональної інтеграції в контексті збалансування регіональних і державних інтересів в умовах суспільних трансформацій та геополітичних криз ХХ – початку ХХІ ст.
Мета, завдання програми
Метою програми є комплексний аналіз етапів і особливостей процесу формування цілісного соціокультурного простору України як стратегічного завдання національної безпеки держави та суспільної консолідації нації. Наукове забезпечення єдності українського простору, його цілеспрямована розбудова та захист від різноманітних впливів є запорукою національного суверенітету та реалізації стратегічних пріоритетів держави. Порушення просторової цілісності обумовлює істотні відмінності у системах цінностей, ідей, стереотипів та створює підґрунтя для міжрегіональних конфліктів, "цивілізаційних розламів", сепаратистських настроїв та практик. Дослідження специфіки історичного розвитку приграничних ареалів та осмислення наслідків "пограничних" культурних взаємовпливів і політичних протистоянь – реальна гарантія розв'язання нагальних проблем, пов'язаних із конфліктами інтересів і цінностей в умовах "гібридної війни", пошуком моделей примирення та консолідації української нації.
В ході реалізації програми передбачається виконання таких
завдань:
– теоретичне обґрунтування значення цілісності соціокультурного простору України з метою запобігання проявам ціннісно-світоглядного розшарування українського суспільства та поширення сепаратизму;
- осмислення культуроутворюючих чинників, що забезпечують зонування й районування країн, дослідження меж і специфічних особливостей територіальних соціумів, аналіз відповідних ментальностей й ідентичностей;
- концептуалізація порубіжжя як контактно-конфліктної зони, простеження еволюції розвитку пограничних територій у тривалому часовому діапазоні, з'ясування переваг і вад пограниччя, дослідження механізмів взаємодії, взаємопритягання й взаємовідштовхування на міждержавних, міжкультурних, міжрелігійних та інших "стиках";
- простеження витоків культурного синтезу, культурного регіоналізму й сепаратизму на теренах українського соціокультурного простору; репрезентація варіативності соціокультурних кодів на порубіжжі і відповідних відмінностей у світосприйманні, історичному мисленні і культурній пам'яті;
- аналіз особливостей "фронтирного" типу української самосвідомості, сформований не стільки геополітичними впливами й інтеграційними заходами держав-метрополій, скільки специфічністю соціальної стратифікації, особливостями освоєння територій, релігійними й міжетнічними протистояннями;
- дослідження антропологічної складової проблеми пограниччя та процесу формування соціокультурного типу "людини порубіжжя" проблемних територій в контексті правової свідомості, правової й політичної культури;
- осмислення функціонування контроверсійних практик історичної пам'яті у соціокультурному просторі України, наявності конкуруючих ідеологій та феномена роздвоєння культурної пам'яті на пограниччях;
- аналітична оцінка результативності системної інформаційно-культурної політики реінтеграції територій, які постраждали від зовнішньої агресії до українського соціокультурного простору, розробка рекомендацій щодо активізації процесу соціальної, політичної, ментальної інтеграції населення цих територій в український соціум.
Структура (основні проблемно-тематичні розділи) програми
– Дослідження кордонів та прикордоння в системі сучасного соціогуманітарного знання (проблеми кордону як архетипу соціокультурного простору, чинника порубіжжя в історичній долі України, "роздвоєння" культурної пам'яті на стиках цивілізацій, державних та етнічних кордонах);
– Еволюція просторової організації України (проблеми адміністративно-територіального устрою, особливостей розселення, формування демографічної структури, напрямів й характеру колонізаційних потоків, владних відносин, геополітичних стратегій метрополій та сусідів);
– Особливості соціокультурної ідентифікації в умовах трансформаційної динаміки та геополітичних криз (проблеми ідентичності та ментальності, регіональної асиметрії та ціннісних розмежувань, транскордонних суперечностей, міжетнічних, етнопсихологічних, конфесійних та інших відносин в пограничних ареалах);
– Пограничний соціум як соціокультурний феномен (проблеми вимушених переселенців, міграцій, культурної пам'яті та місцевої ідентичності, регіональної самосвідомості та субкультури);
– Соціокультурний простір України в контексті стратегії національної безпеки (проблеми захисту суверенітету та територіальній цілісності, зовнішньополітичних викликів і непорушності кордонів, безпекових параметрів кордонної стратегії).
Основні очікувані результати виконання програми
1. Вдосконалення наявної наукової методології та методики дослідження соціокультурного простору України, орієнтованої на зміцнення єдності держави, зменшення диспропорцій у регіональному розвитку, оптимізації системи управління по лінії "центр – регіон".
2. Інтеграція територіальних проблем у контекст наукового дискурсу взаємодії соціального простору й соціального часу та з'ясування на конкретному історичному матеріалі глибинних витоків непорозумінь і конфліктів, які сьогодні гальмують формування спільного духовного простору і єдиної політичної нації.
3. Моніторинг процесів суспільної регіоналізації в країні та виявлення причин і наслідків існуючого різноманіття культурних форм і поведінських реакцій, особливостей соціонормативної і політичної культури регіонів, етнічної, конфесійної структури населення.
4. Практичне виявлення регуляторів національної самосвідомості й становлення нового типу міждержавних, міжетнічних, крос-культурних відносин.
5. Формування дієвої стратегії реалізації програми децентралізації, в основі якої передбачається перехід від адміністративних методів управління до економічних, синхронних з європейськими методами організації простору.
6. Підготовка рекомендацій для органів державної влади щодо:
– удосконалення розробки наукових основ регіональної політики України на базі вирішення соціальних, політичних, гуманітарних та інших завдань;
– формування концепції адміністративно-територіального реформування та практичного впровадження нового адміністративно-територіального поділу України,
– регіональних особливостей процесу децентралізації, критеріїв типологізації регіонів на основі історичного досвіду та світової практики регіоналізації;
– аналізу витоків і проявів сепаратизму і завданих ним втрат;
– оптимізації політики реінтеграції окупованих територій до українського соціокультурного простору.
Крім того, буде розроблено евристичну модель територіально-політичної взаємодії між центром і регіонами на основі зміни функцій як центральної, так і місцевої влади. Тим самим будуть репрезентовані конкретні рекомендації щодо обов'язкового врахування у процесі подальшої децентралізації традицій і вад вітчизняної системи територіальної організації, так і контексту євроінтеграційних процесів.
Виконання програми дозволить з'ясувати внутрішні чинники непорозумінь і конфліктів, які сьогодні гальмують формування спільного духовного простору і єдиної політичної нації. Примноження наукових знань про специфіку формування соціокультурного простору держави дасть змогу вітчизняним елітам краще усвідомити роль і місце України в сучасному світі і наблизити її до входження у європейський політичний простір.
Основні результати досліджень за програмою будуть представлені у монографічних працях, науково-аналітичних доповідях, наукових записках для вищих органів державної влади, центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування рекомендаціями стосовно вироблення системних пропозицій щодо вдосконалення державної регіональної політики, статтях у періодичних і продовжуваних наукових виданнях, підручниках і навчальних посібниках. З метою популяризації результатів досліджень вони будуть представлені на вітчизняних і міжнародних конференціях, круглих столах, у мас-медіа та мережі Інтернет.
Термін виконання Програми – 2019-2021 роки.
Орієнтований обсяг фінансування Програми – 1524 тис. грн. на рік.