Ukrainian
Summary:Монографія присвячена аналізу мистецько-освітніх процесів у Київському університеті впродовж 1834–1924 рр. Вивчення, систематизація і введення у науковий обіг великого архівного матеріалу, друкованих видань XIX ст. дозволило значно розширити, а в окремих випадках створити вперше фактологічну базу для осмислення й аналізу історії художньої, архітектурної, мистецтвознавчої освіти та розвитку науки про мистецтво в Київському університеті. У процесі загального хронологічного викладу матеріалу виділялися окремі питання, що мали принципово важливе значення для розкриття теми, а саме – історія формування й комплектування університетської художньої і архітектурної колекції як навчальної бази при викладанні мистецьких дисциплін, комплексне вивчення основного кола університетських викладачів рисунки і живопису (Б. Клембовського, К. Павлова, Г. Васька), теорії та історії цивільної архітектури (Ф. Мєховича, О, Беретті), теорії й історії мистецтва (П. Павлова, А. Прахова, Г. Павлуцького) та їх учнів, дало змогу авторові доповнити новими фактами їх творчі біографії, розглянути і проаналізувати їх педагогічну, музейну, мистецтвознавчу й просвітницьку діяльність (здебільшого вперше реконструювати цю діяльність), повернути забуті імена.
Russian
Summary:Монография посвящена анализу художественно-образовательных процессов в Киевском университете на протяжении 1834–1924 гг. Изучение, систематизация и введение в научное обращение большого архивного материала, печатных изданий XIX ст. позволило значительно расширить, а в отдельных случаях создать впервые фактологическую базу для осмысления и анализа истории художественного, архитектурного, искусствоведческого образования и развития науки об искусстве в Киевском университете. В процессе общего хронологического изложения материала выделялись отдельные вопросы, которые имели принципиально важное значение для раскрытия темы, а именно– история формирования и комплектования университетской художественной и архитектурной коллекции как учебной базы при преподавании художественных дисциплин, комплексное изучение основного круга университетских преподавателей рисунка и живописи (Б. Клембовского, К. Павлова, Г. Васка), теории и истории гражданской архитектуры (Ф. Меховича, О. Беретти), теории и истории искусства (П. Павлова, А. Прахова, Г. Павлуцкого) и их учеников, дало возможность автору дополнить новыми фактами их творческие биографии, рассмотреть и проанализировать их педагогическую, музейную, искусствоведческую и просветительскую деятельность (по большей части впервые реконструировать эту деятельность), возвратить забытые имена.